гаківниця
ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVI ст.
Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Шевч., І, 1951, 508);
На валах стояли гармати і гаківниці, щоб відбивати наглі напади ворогів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 402).
Словник української мови (СУМ-11)