гаківниця
ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж.
Довга і важка рушниця, з гаком на прикла́ді, яка була на озброєнні запорозьких козаків у XV–XVI ст.
Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Т. Шевченко);
На валах стояли гармати і гаківниці, щоб відбивати наглі напади ворогів (З. Тулуб);
Хто курить дерев'яні носогрійки, хто порох в гаківниці набива (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)