Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
Значення в інших словниках
збиточник —
збито́чник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
збиточник —
збитошник, -а, ч., розм. 1》 Той, хто завдає збитків (у 2 знач.); бешкетник. 2》 Пустун.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збиточник —
збиточник (збито́шник) той, хто робить збитки, дрібні капості, пустує; бешкетник (м, ср, ст): Орко вихилився з ліжка та зачепив рукою Анночку. Мав вид хлопчини-збитошника (Ярославська)|| = ваґабунда
Лексикон львівський: поважно і на жарт
збиточник —
ЗБИТО́ЧНИК, ЗБИТО́ШНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто завдає збитків (у 2 знач.); бешкетник. — Се я сам підкинув [вогонь до кошари], — мовив Дувідко.. —Ну, чи не збиточник ти? (Фр.
Словник української мови в 11 томах