кичера

Киче́ра:

Ки́чера:

— верх гори [5;7]

— гірська вершина, покрита лісом [XI]

— гірський верх, покритий лісом [IV]

— гора, що вся, крім вершини, вкрита лісом [51]

— лісиста гора з голим верхом [3]

— лісиста гора з голою вершиною [2;21]

— гора, не вкрита лісом [XIII]

Значення в інших словниках

1. кичера — див. вершина  Словник синонімів Вусика
2. кичера — -и, ж., діал. Гора, вкрита вся лісом, крім вершини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кичера — КИ́ЧЕРА, и, ж., діал. Гора, вкрита лісом повністю, за винятком вершини. Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері (М. Коцюбинський); Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах
4. кичера — КИ́ЧЕРА, и, ж., діал. Гора, вкрита вся лісом, крім вершини. Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері (Коцюб., II, 1955, 312); Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину (Гжицький, Опришки, 1962, 17).  Словник української мови в 11 томах