кичера

КИ́ЧЕРА, и, ж., діал. Гора, вкрита вся лісом, крім вершини.

Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері (Коцюб., II, 1955, 312);

Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину (Гжицький, Опришки, 1962, 17).

Значення в інших словниках

1. кичера — Киче́ра: Ки́чера: — верх гори [5;7] — гірська вершина, покрита лісом [XI] — гірський верх, покритий лісом [IV] — гора, що вся, крім вершини, вкрита лісом [51] — лісиста гора з голим верхом [3] — лісиста гора з голою вершиною [2;21] — гора, не вкрита лісом [XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. кичера — див. вершина  Словник синонімів Вусика
3. кичера — -и, ж., діал. Гора, вкрита вся лісом, крім вершини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кичера — КИ́ЧЕРА, и, ж., діал. Гора, вкрита лісом повністю, за винятком вершини. Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері (М. Коцюбинський); Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах