кичка
КИ́ЧКА, и, ж.
1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник.
Лимар кичку зашиває (Шевч., II, 1953, 140);
[Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (Кроп., V, 1959, 358).
2. діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки.
З-під кички пробивалося два пасма волосся і тінями облягало високе чоло (Стельмах, На.. землі, 1949, 148).
Словник української мови (СУМ-11)