кичка
КИ́ЧКА, и, ж., розм.
1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник.
Лимар кичку зашиває (Т. Шевченко);
[Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (М. Кропивницький).
2. заст. Старовинний головний убір заміжньої жінки.
З-під кички пробивалося два пасма волосся і тінями облягало високе чоло (М. Стельмах);
У кички два довгі кінці спадали на спину жінці (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)