киш
КИШ, виг. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів.
— Киш, проклята! Де це понабирались у хаті кури? (Н.-Лев., II, 1956, 118);
Дід Мусій розгнівався. — Киш, пустуни кляті! — Горобці не злякалися (Рибак, Помилка.., 1956, 78).
Словник української мови (СУМ-11)