киш

виг.

Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів.

Значення в інших словниках

1. киш — киш вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. киш — КИШ, виг. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів. – Киш, проклята! Де це понабирались у хаті кури? (І. Нечуй-Левицький); – О! Вже кульгає... – кряче було стара качка своїм каченятам. – Киш у ситняк! (О. Довженко); Дід Мусій розгнівався.  Словник української мови у 20 томах
3. киш — КИШ, виг. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів. — Киш, проклята! Де це понабирались у хаті кури? (Н.-Лев., II, 1956, 118); Дід Мусій розгнівався. — Киш, пустуни кляті! — Горобці не злякалися (Рибак, Помилка.., 1956, 78).  Словник української мови в 11 томах
4. киш — Киш! меж., которымъ отгоняютъ птицъ. Позгоним вас: киш-киш!  Словник української мови Грінченка