киш —
виг. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
киш —
КИШ, виг. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів. – Киш, проклята! Де це понабирались у хаті кури? (І. Нечуй-Левицький); – О! Вже кульгає... – кряче було стара качка своїм каченятам. – Киш у ситняк! (О. Довженко); Дід Мусій розгнівався.
Словник української мови у 20 томах
киш —
КИШ, виг. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів. — Киш, проклята! Де це понабирались у хаті кури? (Н.-Лев., II, 1956, 118); Дід Мусій розгнівався. — Киш, пустуни кляті! — Горобці не злякалися (Рибак, Помилка.., 1956, 78).
Словник української мови в 11 томах
киш —
Киш! меж., которымъ отгоняютъ птицъ. Позгоним вас: киш-киш!
Словник української мови Грінченка