ковбиця

Ковби́ця:

Ко́вбиця:

— колода (на якій рубають дрова), пень дерева [X]

— колода, на якій рубають дрова [2]

— колода, на якій рубають дрова, пень дерева [30]

— колода, на якій рубають дрова; пень [1]

— отвір в передній частині селянської печії колода, на якій рубають дрова [IX]

— отвір у печі [23]

Значення в інших словниках

1. ковбиця — ко́вбиця іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. ковбиця — див. дровітня  Словник синонімів Вусика
3. ковбиця — -і, ж., діал. 1》 Отвір у передній частині селянської печі. 2》 Колода, на якій рубають дрова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковбиця — КО́ВБИЦЯ, і, ж., діал. 1. Отвір у передній частині селянської печі. У ковбиці було ще на казанів три картоплі (Я. Качура); В ковбиці, збоку, тліли жаринки в попелі. Сірників не було, і люди вогонь тримали зранку до вечора, цілу добу (К. Гриб).  Словник української мови у 20 томах
5. ковбиця — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев.  Словник синонімів української мови
6. ковбиця — КО́ВБИЦЯ, і, ж., діал. 1. Отвір у передній частині селянської печі. 2. Колода, на якій рубають дрова. Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Фр., X, 1954, 94).  Словник української мови в 11 томах
7. ковбиця — Ко́вбиця, -ці ж. Печь, переднее отверстіе печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарскій приговоръ). Ном. № 8372. 2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова. Вх. Зн. 26.  Словник української мови Грінченка