ковбиця
КО́ВБИЦЯ, і, ж., діал.
1. Отвір у передній частині селянської печі.
2. Колода, на якій рубають дрова.
Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Фр., X, 1954, 94).
Словник української мови (СУМ-11)КО́ВБИЦЯ, і, ж., діал.
1. Отвір у передній частині селянської печі.
2. Колода, на якій рубають дрова.
Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Фр., X, 1954, 94).
Словник української мови (СУМ-11)