ковбик

КО́ВБИК, а, ч., діал.

1. Шлунок.

2. Сальтисон.

На столах стояла у великих мальованих тарілках страва; два ковбики в мисках лежали ще не початі (Кос., Новели, 1962, 92);

*У порівн. — В’яжи його, пся крев! — вилетів наперед Боніфаціуш, і потилиця його стала червоною, як свіжо набитий ковбик (Тулуб, Людолови, II, 1957, 157).

Значення в інших словниках

1. ковбик — ко́вбик іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. ковбик — -а, ч., діал. 1》 Шлунок. 2》 Сальтисон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковбик — КО́ВБИК, а, ч., діал. 1. Шлунок. Зганьбив його та тоді знов поклонився і пішов... Доки він схаменувся гукати на людей, я вже геть за брамою був... “Гукай! – думаю собі. – Хоч ковбика свого ввірви, нічого тепер уже не вдієш” (О. Кониський). 2. Сальтисон.  Словник української мови у 20 томах
4. ковбик — САЛЬТИСО́Н (страва з начиненого свинячого шлунка), КЕНДЮХ, САЛЬЦЕСОН розм., КО́ВБИК діал. Під стелею звисали рожева шинка й домашні ковбаси, копчена порібрина, сальтисони (В. Кучер); Прийшов до Пилипа.., а там кендюха вже поїли (Остап Вишня).  Словник синонімів української мови