ковбик

КО́ВБИК, а, ч., діал.

1. Шлунок.

Зганьбив його та тоді знов поклонився і пішов... Доки він схаменувся гукати на людей, я вже геть за брамою був... “Гукай! – думаю собі. – Хоч ковбика свого ввірви, нічого тепер уже не вдієш” (О. Кониський).

2. Сальтисон.

На столах стояла у великих мальованих тарілках страва; два ковбики в мисках лежали ще не початі (Г. Косинка);

Вельми йому смакували козацькі страви – холодці та ковбаси, вареники та ковбики, гречані та пшеничні галушки, тушкована з бараниною капуста, локшина і пундики (Ю. Мушкетик);

* У порівн. – В'яжи його, пся крев! – вилетів наперед Боніфаціуш, і потилиця його стала червоною, як свіжо набитий ковбик (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. ковбик — ко́вбик іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. ковбик — -а, ч., діал. 1》 Шлунок. 2》 Сальтисон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковбик — САЛЬТИСО́Н (страва з начиненого свинячого шлунка), КЕНДЮХ, САЛЬЦЕСОН розм., КО́ВБИК діал. Під стелею звисали рожева шинка й домашні ковбаси, копчена порібрина, сальтисони (В. Кучер); Прийшов до Пилипа.., а там кендюха вже поїли (Остап Вишня).  Словник синонімів української мови
4. ковбик — КО́ВБИК, а, ч., діал. 1. Шлунок. 2. Сальтисон. На столах стояла у великих мальованих тарілках страва; два ковбики в мисках лежали ще не початі (Кос., Новели, 1962, 92); *У порівн. — В’яжи його, пся крев!...  Словник української мови в 11 томах