ковбиця
Ко́вбиця, -ці
ж. Печь, переднее отверстіе печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарскій приговоръ). Ном. № 8372.
2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова. Вх. Зн. 26.
Словник української мови Грінченка