Значення в інших словниках
-
крутіж —
круті́ж іменник чоловічого роду вир рідко
Орфографічний словник української мови
-
крутіж —
див. вир; вихор
Словник синонімів Вусика
-
крутіж —
-тежу, ч., рідко. Те саме, що вир 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
крутіж —
КРУТІ́Ж, тежу́, ч. 1. Те саме, що вир 1. Великий жаль вхопив Івана за серце .. Його тягло скочити з скелі у крутіж (М. Коцюбинський); Кругом одної верби зробився вир-крутіж. Що попаде туди, крутиться, як колесо в млині (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
крутіж —
ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше...
Словник синонімів української мови
-
крутіж —
Круті́ж, -тежу́, -же́ві; -тежі́, -жі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
крутіж —
КРУТІ́Ж, тежу́, ч., рідко. Те саме, що вир 1. Великий жаль вхопив Івана за серце.. Його тягло скочити з скелі у крутіж (Коцюб., II, 1955, 332); Розсікав [Тимофій] тугі підводні течії, могутніми плечима з розгону кришив крутежі (Стельмах, II, 1962, 204).
Словник української мови в 11 томах
-
крутіж —
Крутіж, -жа м. Водоворотъ, омутъ. Шух. І. 6. І як у той крутіж упав у ті прокляті чорні очі. Федьк. II. 66.
Словник української мови Грінченка