крутіж
КРУТІ́Ж, тежу́, ч.
1. Те саме, що вир 1.
Великий жаль вхопив Івана за серце .. Його тягло скочити з скелі у крутіж (М. Коцюбинський);
Кругом одної верби зробився вир-крутіж. Що попаде туди, крутиться, як колесо в млині (Б. Лепкий);
Розсікав [Тимофій] тугі підводні течії, могутніми плечима з розгону кришив крутежі (М. Стельмах);
Тут ось нічого, а трохи далі – місце підступне, крутіж, течія з потайним чорториєм (О. Гончар).
2. перен. Те саме, що вир 2.
Закрутилась віхола тіней, шаленій крутіж чорних, синіх, фіалкових, сизих плям (І. Багряний);
У загальній метушні, крутежі й шумі Троян несподівано натрапив на самого господаря (У. Самчук);
Він почувався бадьоро в інститутському крутежі, там його думка зблискувала, як гостра шабля (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)