крутько
КРУТЬКО́, а́, ч., розм.
1. Непосидюча, вертлява, занадто рухлива людина; вертун.
Кожна дитина має свій особливий характер. Один може годинами сидіти та перегортати сторінки дитячих книг, другий розбирає іграшки, і це приносить йому задоволення, ну а третій – непосида, крутько – зі швидкістю світла руйнує все на своєму шляху (із журн.).
2. Те саме, що круті́й 1.
– Ну й вужака ти, Печеруне, ну й крутько ти!.. – А ти гадав, що я дарма хліб царський їм? Ха-ха-ха! (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)