крутько

Крутько́, -ка́, -ко́ві; -тьки́, -кі́в

Значення в інших словниках

1. крутько — крутько́ іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. крутько — Пострибун, вертун, дзиґа, як ім. непосидющий, Р. крутій.  Словник синонімів Караванського
3. крутько — див. вихор; жвавий  Словник синонімів Вусика
4. крутько — -а, розм. 1》 Непосидюча, вертлява, занадто рухлива людина; вертун. 2》 Те саме, що крутій 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крутько — КРУТЬКО́, а́, ч., розм. 1. Непосидюча, вертлява, занадто рухлива людина; вертун. Кожна дитина має свій особливий характер. Один може годинами сидіти та перегортати сторінки дитячих книг, другий розбирає іграшки, і це приносить йому задоволення...  Словник української мови у 20 томах
6. крутько — НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І.  Словник синонімів української мови
7. крутько — КРУТЬКО́, а, розм. 1. Непосидюча, вертлява, занадто рухлива людина; вертун. 2. Те саме, що круті́й 1.  Словник української мови в 11 томах
8. крутько — Крутько́, -ка́ м. 1) Вертунъ, постоянно вертящійся, кружащійся человѣкъ. Также: непосѣда? непостоянный? 2) Вихрь. Крутько схопився. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка