крутіж

Круті́ж, -тежу́, -же́ві; -тежі́, -жі́в

Значення в інших словниках

1. крутіж — Кру́тіж: — прірва [27]  Словник з творів Івана Франка
2. крутіж — круті́ж іменник чоловічого роду вир рідко  Орфографічний словник української мови
3. крутіж — див. вир; вихор  Словник синонімів Вусика
4. крутіж — -тежу, ч., рідко. Те саме, що вир 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крутіж — КРУТІ́Ж, тежу́, ч. 1. Те саме, що вир 1. Великий жаль вхопив Івана за серце .. Його тягло скочити з скелі у крутіж (М. Коцюбинський); Кругом одної верби зробився вир-крутіж. Що попаде туди, крутиться, як колесо в млині (Б.  Словник української мови у 20 томах
6. крутіж — ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше...  Словник синонімів української мови
7. крутіж — КРУТІ́Ж, тежу́, ч., рідко. Те саме, що вир 1. Великий жаль вхопив Івана за серце.. Його тягло скочити з скелі у крутіж (Коцюб., II, 1955, 332); Розсікав [Тимофій] тугі підводні течії, могутніми плечима з розгону кришив крутежі (Стельмах, II, 1962, 204).  Словник української мови в 11 томах
8. крутіж — Крутіж, -жа м. Водоворотъ, омутъ. Шух. І. 6. І як у той крутіж упав у ті прокляті чорні очі. Федьк. II. 66.  Словник української мови Грінченка