крутіж
КРУТІ́Ж, тежу́, ч., рідко. Те саме, що вир 1.
Великий жаль вхопив Івана за серце.. Його тягло скочити з скелі у крутіж (Коцюб., II, 1955, 332);
Розсікав [Тимофій] тугі підводні течії, могутніми плечима з розгону кришив крутежі (Стельмах, II, 1962, 204).
Словник української мови (СУМ-11)