крутій

КРУТІ́Й, я́, ч.

1. Хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець.

Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай, бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Треба вибрати в свати доброго крутія, щоб викрутив [у Терлецьких] .. зайву сотню карбованців (І. Нечуй-Левицький);

Надаремне Роман .. упевняв пана, що Семен не має грошей, що він крутій і т. ін (М. Коцюбинський);

// Нещира в своїх стосунках з іншими людьми особа; лицемір.

– А мої ж невільники де? Третій день сиджу сидьком у тебе, старий крутію! (К. Гриневичева);

– Ти думаєш, я люблю отих крутіїв, боягузів, пристосовників? (Н. Рибак).

2. Той, хто схильний до крутійства (у 3 знач.) (про чиновника, канцеляриста і т. ін.); бюрократ.

Ніхто не вміє краще за Нестора намолоти при відповідних обставинах сім мішків гречаної вовни, – а це могло мати неабияке значення для переговорів з крутіями-прикажчиками (О. Гончар).

3. розм. Той, хто крутить що-небудь.

Динамку [під час демонстрування фільму] крутили руками .. Денис кидав ручку, світло гасло і збуджені глядачі кричали: – Давайте крутія! (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. крутій — круті́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. крутій — Шахрай, ошуканець, плутяга, махляр, махляй, жм. крутько; ОК. лицемір, вертій, крутихвіст.  Словник синонімів Караванського
3. крутій — див. брехливий; вихор; хитрий; ябеда  Словник синонімів Вусика
4. крутій — -я, ч. 1》 Хитра та спритна у своїх учинках людина; шахрай, ошуканець. || Нещира в своїх стосунках з іншими людьми особа; лицемір. 2》 Той, хто схильний до крутійства (у 3 знач.) (про чиновника, канцеляриста й т. ін.); бюрократ. 3》 розм. Той, хто крутить що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крутій — круті́й хитрун; ошуканець, шахрай (ср, ст)|| = видридушник  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. крутій — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.  Словник синонімів української мови
7. крутій — Круті́й, -тія́, -тіє́ві, -ті́ю! -тії́, -тії́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. крутій — КРУТІ́Й, я́, ч. 1. Хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець. — Треба вибрати в свати доброго крутія, щоб викрутив [у Терлецьких].. зайву сотню карбованців (Н.-Лев., III, 1956, 52); Надаремне Роман..  Словник української мови в 11 томах
9. крутій — Крутій, -тія м. Плутъ. О, не дуже водись з ними, гроші не дуже позичай, бо крутії вони добрі. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка