крутій
круті́й
-я, ч.
1》 Хитра та спритна у своїх учинках людина; шахрай, ошуканець.
|| Нещира в своїх стосунках з іншими людьми особа; лицемір.
2》 Той, хто схильний до крутійства (у 3 знач.) (про чиновника, канцеляриста й т. ін.); бюрократ.
3》 розм. Той, хто крутить що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови