Значення в інших словниках
-
кіпчик —
кі́пчик іменник чоловічого роду діал.
Орфографічний словник української мови
-
кіпчик —
-а, ч., діал. Зменш. до кіпець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кіпчик —
КІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш. до кіпе́ць. Темно в ній [криниці] було, бо отіняв її оброслий тернами кіпчик (І. Франко); Хто зі стрільців мав лопатку, викопав собі кіпчик перед головою, хто не мав, застромив галузку, щоб його ворог не бачив (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
кіпчик —
ГОРБО́К (невисокий горб), ГО́РБИК, ПА́ГОРБОК, МОГИ́ЛКА, ПРИ́ГОРБОК розм., КІ́ПЧИК розм., КІ́ПЕЦЬ діал.; КУ́ПИНА́ (на луці, болоті). З горбка я почав спускатися по схилу донизу (Є.
Словник синонімів української мови
-
кіпчик —
КІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш. до кіне́ць. Темно в ній [криниці] було, бо отіняв її оброслий тернами кіпчик (Фр., V, 1951, 25).
Словник української мови в 11 томах