кіпчик

КІ́ПЧИК, а, ч., діал.

Зменш. до кіпе́ць.

Темно в ній [криниці] було, бо отіняв її оброслий тернами кіпчик (І. Франко);

Хто зі стрільців мав лопатку, викопав собі кіпчик перед головою, хто не мав, застромив галузку, щоб його ворог не бачив (із журн.).

Значення в інших словниках

1. кіпчик — Горбок [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. кіпчик — кі́пчик іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. кіпчик — -а, ч., діал. Зменш. до кіпець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кіпчик — ГОРБО́К (невисокий горб), ГО́РБИК, ПА́ГОРБОК, МОГИ́ЛКА, ПРИ́ГОРБОК розм., КІ́ПЧИК розм., КІ́ПЕЦЬ діал.; КУ́ПИНА́ (на луці, болоті). З горбка я почав спускатися по схилу донизу (Є.  Словник синонімів української мови
5. кіпчик — КІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш. до кіне́ць. Темно в ній [криниці] було, бо отіняв її оброслий тернами кіпчик (Фр., V, 1951, 25).  Словник української мови в 11 томах