Словник з творів Івана Франка

лука

Лу́ка, люка:

— прогалина [13]

Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка

Значення в інших словниках

  1. лука — (місцевість з травою) луг, (за садибою) царинка, (заплавна) оболонь.  Словник синонімів Полюги
  2. Лука — Лука́ іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  3. лука — ЛУКА – ЛУГ Лука. Місцевість, укрита трав’янистою рослинністю. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Т.Шевченко); А за горами розіслалась широким подолом зелена лука, неначе засіяна ярою рутою (І.  Літературне слововживання
  4. лука — Оболонь, заплава, пасовисько, сіножать, сов. луг; (при садибі) левада.  Словник синонімів Караванського
  5. Лука — (ім'я) Лукаш  Словник чужослів Павло Штепа
  6. лука — див. низовина  Словник синонімів Вусика
  7. лука — I л`ука-и, ж. Рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду. II лук`а-и, ж. 1》 Вигин переднього або заднього краю сідла. 2》 Дугоподібний вигин русла річки чи берега річки, моря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. лука — ЛУКА́, и́, ж. 1. Вигин переднього або заднього краю сідла. Він на луку в сідлі упирає – До Києва на вороному коні скакає (Панас Мирний); Козак зиркнув на хмару, штурхнув сусіда, який також куняв, руками впершись в луку сідла (Василь Шевчук)...  Словник української мови у 20 томах
  9. Лука — Дочекався Луки, ані хліба, ні муки. Про бідних людей, які дуже скоро з'їли що зародило на їх маленьких нивках. Св. Луки 31-го жовтня. Як не придбаєш до Луки, то не буде ані хліба, ані муки. Як не придбаєш за теплої погоди, то будеш терпіти голод.  Приповідки або українсько-народня філософія
  10. лука — ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки).  Словник синонімів української мови
  11. Лука — Лука́, -ки́, -ці́, Лу́ко́!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. лука — ЛУ́КА, и, ж. Рівна місцевість, вкрита трав’янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду. Степ без краю; зелені та м’які луки понад річкою; темні луги з дібровами (Вовчок, І, 1955, 169)...  Словник української мови в 11 томах
  13. лука — 1. Рівна місцевість у парку, поросла травою й кущами. 2. Дугоподібний вигин русла річки.  Архітектура і монументальне мистецтво