Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
Значення в інших словниках
мурза —
мурза́ іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири мурзи́
Орфографічний словник української мови
мурза —
див. лице; неохайний
Словник синонімів Вусика
мурза —
-аки, ч., іст. Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мурза —
Шляхтич (татарський)
Словник чужослів Павло Штепа
мурза —
МУРЗА́, и́, ч., іст. Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул. Чули, чули запорожці з далекого Криму, Що канає [конає] Гетьманщина, Неповинно гине. Чули, чули небожата, Чули, та мовчали. Бо й їм добре на чужині Мурзи завдавали (Т.
Словник української мови у 20 томах
мурза —
Знатний татарин, татарський вельможа, татарський князьок, спадковий старшина
Словник застарілих та маловживаних слів
мурза —
мурза́ див. мірза
Словник іншомовних слів Мельничука
мурза —
МУРЗА́, и, ч., іст. Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул. Чули, чули запорожці з далекого Криму, Що канає [конає] Гетьманщина, Неповинна гине. Чули, чули небожата, Чули, та мовчали.
Словник української мови в 11 томах
мурза —
Мурза, -зи м. 1) Мурза, татарскій князь. Всіх мурз із куренів вечеряти позвати. К. МБ. X. 19. 2) Запачканное, неумытое лицо.
Словник української мови Грінченка