Словник з творів Івана Франка

мурин

Му́рин, мури́нський:

Мури́н:

— мавр, мавританський [47]

— мавр; в другому значенні — взагалі люди з темною шкірою [XIX] Напевно знаєм те тільки, що в початках історичної доби, яких 4000 літ тому назад, рід людський вже ділиться на раси так само, як тепер, і що мурини, вимальовані на стародавніх єгипетських пам'ятниках, такі самі, як і нинішні [XIX]

— негр [45]

— негр, людина з чорною шкірою [IV]

Му́рини:

— негри, люди з чорною шкірою [21]

Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка

Значення в інших словниках

  1. мурин — му́рин іменник чоловічого роду, істота негр рідко  Орфографічний словник української мови
  2. мурин — Негр, як ім. чорний.  Словник синонімів Караванського
  3. мурин — -а, ч., рідко. Те саме, що негр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мурин — А, ч., рідко. Те саме, що негр. Старанно вишаруваний вождь — чорний і лискучий, як мурин із Гани, мовчки дякує, мовчки вибачає святотатство... (П-2:47).  Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. мурин — МУ́РИН, а, ч., рідко. Те саме, що негр. Мурин ніколи білим .. не буде (Номис); Коли гляну, а якісь два мурини тягнуть Євлогія геть у якісь дебрі (І. Франко); Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами, де чатував його знайомий воротар-мурин (З.  Словник української мови у 20 томах
  6. мурин — му́рин негр (ср, ст) ◊ те́мно як у му́рина по чорній ка́ві дуже темно; зовсім нічого не видно (ст): – Темно як у мурина по чорній каві, – подумав Василь Баліцький, – але краще розбити собі писок до пня в лісі, ніж горіти там, як свічка...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мурин — НЕГР, ЧОРНОШКІ́РИЙ, ЧО́РНИЙ перев. мн., МУ́РИН заст., АРА́П заст. — А Бічер-Стоу хіба своїми творами не зворушила ліберальну думку цілого світу і не спричинилась до роз'ярмлення негрів? (О.  Словник синонімів української мови
  8. мурин — Му́рин, -на; -рини, -нів (негр)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мурин — МУ́РИН, а, ч., рідко. Те саме, що негр. Мурин ніколи білим.. не буде (Номис, 1864, № 6154); Коли гляну, а якісь два мурини тягнуть Євлогія геть у якісь дебрі (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  10. мурин — Мурин, -на м. 1) Мавръ. Отелло, венецький мурин. (Шекспірові твори... поперекладав П. Куліш. І). 2) Кличка собаки. Вх. Лем. 436.  Словник української мови Грінченка