Значення в інших словниках
-
опир —
опи́р іменник чоловічого роду, істота упир діал.
Орфографічний словник української мови
-
опир —
-я, ч., діал. Упир.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
опир —
ОПИ́Р, я́, ч., діал. Упир. Я вже зроду такий удався, що ніколи не вірив ні в жадні відьми, ні в чарівниці, ні в опирі (Л. Мартович); Зловорожими, небезпечними, “непростими” вважалися [на Гуцульщині] упирі (“опир”, “упирак”), відьми, вовкулаки (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
опир —
Дух мерця, зазвичай самогубця, повішеного або втопленика, який, згідно з укр. народними віруваннями, повертається вночі до живих і висмоктує кров із сплячих, передусім дітей; розрізняють живих і мертвих...
Універсальний словник-енциклопедія
-
опир —
ОПИ́Р, я́, ч., діал. Упир. Я вже зроду такий удався, що ніколи не вірив ні в жадні відьми, ні в чарівниці, ні в опирі (Март., Тв., 1954, 48).
Словник української мови в 11 томах