опир
ОПИ́Р, я́, ч., діал. Упир.
Я вже зроду такий удався, що ніколи не вірив ні в жадні відьми, ні в чарівниці, ні в опирі (Март., Тв., 1954, 48).
Словник української мови (СУМ-11)ОПИ́Р, я́, ч., діал. Упир.
Я вже зроду такий удався, що ніколи не вірив ні в жадні відьми, ні в чарівниці, ні в опирі (Март., Тв., 1954, 48).
Словник української мови (СУМ-11)