Значення в інших словниках
-
повід —
по́від 1 іменник чоловічого роду ремінь, за допомогою якого правлять конем по́від 2 іменник чоловічого роду порух рідко
Орфографічний словник української мови
-
повід —
див. вірьовка
Словник синонімів Вусика
-
повід —
I -вода, ч. Прикріплений до вудил ремінь (вірьовка і т. ін.), за допомогою якого правлять конем. II -воду, ч., рідко. Те саме, що порух 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
повід —
По́від, -вода; поводи́, -ді́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
повід —
ПО́ВІД¹, вода, ч. Прикріплений до вудил ремінь (вірьовка і т. ін.), за допомогою якого правлять конем. Коні-змії з серця рвуть Поводи ремінні (Л. Боровиковський); – Козаченьку мій, коли б я твоя, Взяла б коня за шовковий повід Та й напоїла!...
Словник української мови у 20 томах
-
повід —
держа́ти (трима́ти) в рука́х (в шо́рах, в повода́х). 1. кого. Утримувати кого-небудь у залежності, в покорі, позбавляти волі, свободи дій; підкоряти. Старий Бородавкін держав у руках село і сім’ю, неначе в залізних кігтях з гострими пазурами (І.
Фразеологічний словник української мови
-
повід —
ПО́ВІД¹, вода, ч. Прикріплений до вудил ремінь (вірьовка і т. ін.), за допомогою якого правлять конем. Коні-змії з серця рвуть Поводи ремінні (Бор., Тв., 1957, 63); — Козаченьку мій, коли б я твоя, Взяла б коня за шовковий повід Та й напоїла! (Укр.. лір.
Словник української мови в 11 томах
-
повід —
Повід, -вода м. Поводъ. Украдено в мене коня вороного і поводи з зеленого шовку. Чуб. V. 410. ум. повідець.
Словник української мови Грінченка