Марина —
лат.; marina — морська. Маринонька, Мариночка, Маринка, Мариня, Маринийка, Марися, Марисенька, Марисечка, Мариська, Марисийка, Марисуня. Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Т. Шевченко);А хто ж це увійшов?Худенька вся. З обличчя ж свіжа.
Власні імена людей. Словник-довідник
марина —
МАРИ́НА, и, ж. Картина, що зображує морський краєвид. Запрошую Раду на літо до себе в Крим малювати марини (Леся Українка); Як самостійний вид пейзажного живопису марина виокремилася на початку XVII сторіччя в Голландії (з наук.-попул. літ.); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
марина —
Мари́на 1. Марія (ст) ◊ три Мари́ни львівські піонерки боротьби за рівноправність жінок – Терміна Шухевич, Марія Білецька та Костянтина Малицька (Шах)...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Марина —
Марина м'ягка як глина, а Євдоха твердша троха. Характеристика двох дівчат ріжної вдачі. Марина як глина, ані жити, ні вмирати, треба живу поховати. Так дразнять дівчину Марину. Ти Марина, я Матвій, ти не моя, я не твій. Ми собі не до пари, ліпше розійдімся.
Приповідки або українсько-народня філософія
марина —
мари́на (італ. marina, від лат. marinus – морський) твір пейзажного живопису, в якому зображено морський краєвид.
Словник іншомовних слів Мельничука
марина —
МАРИ́НА, и, ж. Картина, що зображує морський краєвид. Запрошую Раду на літо до себе в Крим малювати марини (Л. Укр., V, 1956, 187); *У порівн. Між стовпи колонади.. перлося море, немов величезні марини, вправлені в рами білих колон (Коцюб., II, 1955, 291).
Словник української мови в 11 томах
марина —
(італ. < лат. — морський) Жанр образотворчого мистецтва, темою якого є зображення різних станів моря.
Архітектура і монументальне мистецтво
марина —
Марина, -ни ж. 1) раст.: a) Pyrethrum corymbosum. ЗЮЗО. І. 133. б) Anthiems nobilis. ЗЮЗО. І. 111. 2) Рыба Barbus fluviatilis. Браун. 25. Шух. І. 24.
Словник української мови Грінченка