Марина
лат.; marina — морська.
Маринонька, Мариночка, Маринка, Мариня, Маринийка, Марися, Марисенька, Марисечка, Мариська, Марисийка, Марисуня.
Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Т. Шевченко);А хто ж це увійшов?Худенька вся. З обличчя ж свіжа.— Марино! — крикнув Пастернак. —Цвєтаєва?...Тут встали й ми (П. Тичина); На стежечціКалинонька червоненька,Туди йшла МаринонькаМолоденька..Об'їздив я, Мариночко!села й города,Да не знайшов такої,Як ти, молода! (Народна пісня);Як сніжини із хмарини, Наче ластівки, листи...То щасти ж тобі, Маринко, Люба дівчино, — щасти! (П. Біба);— Шли, Мариню, по родиноньку,По близькую, по далекую,По убогую, по багатую (Народна пісня);Ой зацвіли фіалочки, зацвіли,Аж ся гори з долинами прикрили.Збирала їх Маринейка з низенька,А за нею і батенько зблизенька (Народна пісня);Ти, Марисю, калина, малина, Та на тебе дивиться мило, І на твою вроду,Що чесного батька й роду (Народна пісня);— Ей, Марисе, Марисеї — говорив старий Матій м'яким, тремтячим голосом (І. Франко);Убігла босоніж Мариська,Біляве, ясне, голубе... (А. Малишко);Ой поїхав ВасилечкоНа тяжку війночкуТа лишив МарисунюТа на матіночку (Народна пісня).
Власні імена людей. Словник-довідник