Значення в інших словниках
-
алібі —
а́лібі іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
алібі —
невідм., с., юр. Перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
алібі —
А́ЛІБІ, невідм., с., юр. 1. Обставина, доказ, які свідчать, що обвинувачуваний (підозрюваний) у момент злочину перебував у іншому місці. Алібі, алібі, в мене алібі, я так само дещо тямлю в детективних романах, я спав тої ночі, моя жінка була поруч (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
алібі —
а́лібі (від лат. alibi – в іншому місці) доказ невинності особи в злочині, оскільки вона в момент вчинення його перебувала в іншому місці.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
алібі —
Доказ відсутності певної особи на місці злочину у час його скоєння.
Універсальний словник-енциклопедія
-
алібі —
А́ЛІБІ, невідм., с., юр. Перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину. Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних (Веч. Київ, 23.VIII 1962, 3).
Словник української мови в 11 томах
-
алібі —
рос. алиби (від латин. alibi — в іншому місці) — 1. Доказ невинуватості підозрюваної у правопорушеннях особи, оскільки в момент правопорушення (скоєння злочину) вона перебувала в іншому місці. 2. Переносно — наявність беззаперечних доказів непричетності до певних протизаконних дій.
Eкономічна енциклопедія