алібі
А́ЛІБІ, невідм., с., юр. Перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину.
Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних (Веч. Київ, 23.VIII 1962, 3).
Словник української мови (СУМ-11)А́ЛІБІ, невідм., с., юр. Перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину.
Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних (Веч. Київ, 23.VIII 1962, 3).
Словник української мови (СУМ-11)