амбітник —
амбі́тник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
амбітник —
АМБІ́ТНИК, а, ч., розм. Людина, схильна до амбіцій; себелюбець, честолюбець. Іншої думки в мене нема, хоч знаю, що про мене кажуть: Мазепа амбітник, Мазепа загарливий скупиндря, Мазепа кар'єрист (Б. Лепкий).
Словник української мови у 20 томах