арештант —
арешта́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
арештант —
Тюряжник, кримінальник, острожник, сов. зек, зека, с.г. кацетник, з. колодник, кайданник, сибіряка; (каторжанин) галерник.
Словник синонімів Караванського
арештант —
В'язень, (вона) в'язнянка
Словник чужослів Павло Штепа
арештант —
-а, ч. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
арештант —
АРЕШТА́НТ, а, ч. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень. Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив .. на вулицю (І. Франко); Настя вперше зроду вступила до тюрми.
Словник української мови у 20 томах
арештант —
арешта́нт: ◊ наговорити три купи арештантів набрехати; наговорити дурниць (ср)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
арештант —
I арештований, в'язень, заарештований, забраний (розм.), засуджений, ув'язнений II див. невільник
Словник синонімів Вусика
арештант —
В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А.
Словник синонімів української мови
арештант —
АРЕШТА́НТ, а, ч. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в’язень. Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив.. на вулицю (Фр., VI, 1951, 168); Настя вперше зроду вступила до тюрми.
Словник української мови в 11 томах
арештант —
Арешта́нт, -та м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9.
Словник української мови Грінченка