арештант
АРЕШТА́НТ, а, ч. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в’язень.
Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив.. на вулицю (Фр., VI, 1951, 168);
Настя вперше зроду вступила до тюрми. Важкий дух, високі та чорні хати з загратованими вікнами, арештанти в широких сіряках — усе те вразило її дуже прикро (Коцюб., І, 1955, 75);
Вже давно на горі Березовій, біля кам’ яного стовпа, попрощались з рідним краєм арештанти (Донч., III, 1956, 40).
Словник української мови (СУМ-11)