балакучий —
-а, -е. Який любить багато балакати, який багато говорить.
Великий тлумачний словник сучасної мови
балакучий —
БАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який любить багато балакати, який багато говорить. Та, здається, на йому [Лушні] й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний); Бжеський був надто балакучий і за келехом міг розпатякати багато зайвого (З.
Словник української мови у 20 томах
балакучий —
БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше.
Словник синонімів української мови
балакучий —
БАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який любить багато балакати, який багато говорить. Та, здається, на йому [Лушні] й шкура говорила, такий балакучий (Мирний, І, 1949, 260); Бжеський був надто балакучий і за келехом міг розпатякати багато зайвого (Тулуб, Людолови, І...
Словник української мови в 11 томах
балакучий —
Балакучий, -а, -е = балакливий. Там така приязна та балакуча жінка. Кобел. у. Аби були слухачі, а наш Круглий оповідач дуже балакучий. Ком. II. 68.
Словник української мови Грінченка