балакучий
БАЛАКУ́ЧИЙ, а, е.
Який любить багато балакати, який багато говорить.
Та, здається, на йому [Лушні] й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний);
Бжеський був надто балакучий і за келехом міг розпатякати багато зайвого (З. Тулуб);
Він [шинкар] і бігав від столів до ванькирчика, і прислухався до розмов своїх гостей. А вони підпивали і ставали все балакучіші (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)