балакуха
БАЛАКУ́ХА, и, ж., розм.
Жін. до балаку́н.
– Яка чудесна ця балакуха господиня! (О. Іваненко);
Задзвонив дзвінок – здригнув її. Не питаючись, хто й чого, відчинила двері. Стояла двірничиха. У фартуху. Звичайна собі балакуха (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)