балакуха —
(та, що любить поговорити) говоруха, (швидко і з особливою інтонацією) щебетуха, цокотуха, сорока, зневажл.: пустомеля, базіка, торохтійка, тарахкало, талалайка, ляскуха, (зі сваркою) пащекуха.
Словник синонімів Полюги
балакуха —
балаку́ха іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
балакуха —
-и, розм. Жін. до балакун.
Великий тлумачний словник сучасної мови
балакуха —
БАЛАКУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до балаку́н. – Яка чудесна ця балакуха господиня! (О. Іваненко); Задзвонив дзвінок – здригнув її. Не питаючись, хто й чого, відчинила двері. Стояла двірничиха. У фартуху. Звичайна собі балакуха (Б. Харчук).
Словник української мови у 20 томах
балакуха —
БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм.
Словник синонімів української мови