балакун

БАЛАКУ́Н, а́, ч., розм. Балакуча людина; базіка.

В лікареві, що схилився до хворого, нічого не зосталося від того балакуна, який п’ять хвилин тому торочив абищо, не думаючи (Шовк., Людина.., 1962, 167);

// зневажл. Людина, яка любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі.

— У, пустомолот! — злісно подумала вслід йому дівчина.. — Самі розмовочки й резолюції! Балакун (Донч., II, 1956, 161)

Значення в інших словниках

1. балакун — (той, хто любить поговорити) говорун, жарт, баляндрасник, заст. перебендя, зневажл.: патякало, базіка, поблажл. (швидко і зі своєрідною інтонацією) торохтій, цокотун, тарахкало, щебетун.  Словник синонімів Полюги
2. балакун — балаку́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. балакун — Балака, говорун, лепетун, ок. говорило, ур. красномовець, нг. БАЗІКА.  Словник синонімів Караванського
4. балакун — -а, ч., розм. Балакуча людина; базіка. || зневажл. Людина, яка любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. балакун — БАЛАКУ́Н, а́, ч., розм. Балакуча людина; базіка. В лікареві, що схилився до хворого, нічого не зосталося від того балакуна, який п'ять хвилин тому торочив абищо, не думаючи (Ю. Шовкопляс); // зневажл.  Словник української мови у 20 томах
6. балакун — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
7. балакун — БАЗІ́КА зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), БАЗІ́КАЛО зневажл., БРЯ́ЗКАЛО зневажл., ПАТЯ́КАЛО зневажл., ТАЛАЛА́Й зневажл., ТОРО́ХКАЛО зневажл., ПРОСТОРІ́КА розм., ШАРМА́НКА зневажл., БАЛАКУ́Н зневажл., ПУСТОМЕ́ЛЯ підсил. зневажл.  Словник синонімів української мови
8. балакун — Балакун, -на м. Говорунъ, болтунъ К. Дз. 96.  Словник української мови Грінченка