балакливий
БАЛАКЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що балаку́чий.
Балакливий був чоловік, веселий, громадський (Вовчок, VI, 1956, 217);
Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Григ., Вибр., 1959, 238).
Словник української мови (СУМ-11)