балакливий
БАЛАКЛИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що балаку́чий.
Балакливий був чоловік, веселий, громадський (Марко Вовчок);
Він мало говорив та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу жінку (Грицько Григоренко);
У численних музичних програмах українського телебачення ведучі виступають в образі балакливого тінейджера (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)