балаки
БАЛА́КИ, а́к, мн., розм. Балачки.
Третій підходе до короля з тими ж самими балаками (Чуб., III, 1872, 46);
Повів [абат] його [Феронда] в монастирський двір і разом з іншими ченцями потішався його дурними балаками (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 224).
Словник української мови (СУМ-11)