баламутити —
-учу, -утиш, недок., перех. 1》 рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2》 кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. || Підбурювати на якісь учинки; бунтувати. || без додатка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
баламутити —
БАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, недок., розм. 1. що, рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду, олію і т. ін.). 2. кого і без дод. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось.
Словник української мови у 20 томах
баламутити —
баламу́тити го́лову (го́лови) кому, несхв. 1. Зваблювати, спокушати. — Ось забирайся, парубче, звідси та не баламуть голови заміжнім жінкам,— виказала (Федора) сердито… (В. Дарда). 2. Підбурювати на погані вчинки, бунтувати.
Фразеологічний словник української мови
баламутити —
БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док.
Словник синонімів української мови
баламутити —
БАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, недок., перех. 1. рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2. кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п’єси "Украдене щастя" (Фр.
Словник української мови в 11 томах
баламутити —
Баламутити, -чу, -тиш гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламутити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.
Словник української мови Грінченка