бандурист —
бандури́ст іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бандурист —
Український народний співець, в минулому — мандрівний сліпий музикант з поводирем, який виконував, думи, народні пісні та інші твори, часто власного створення, супроводжуючи свій спів грою на бандурі, (Див. Кобзар). В наш час...
Словник-довідник музичних термінів
бандурист —
-а, ч. 1》 Музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. 2》 етн. На Україні з давніх часів – мандрівний народний співець, який акомпанував собі на бандурі й нерідко сам складав пісні та думи; кобзар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бандурист —
БАНДУРИ́СТ, а, ч. 1. Музикант, який грає на бандурі, або співак, який акомпанує собі на бандурі. У Василя теж була своя “хвороба” – пристрасть до бандури. У шкільному гуртку бандуристів його ставили навіть за приклад (Яків Баш); У Миргороді митець...
Словник української мови у 20 томах
бандурист —
БАНДУРИ́СТ, а, ч. 1. Музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. У Василя теж була своя "хвороба" — пристрасть до бандури.
Словник української мови в 11 томах