бедуїн —
бедуї́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бедуїн —
БЕДУЇ́Н див. бедуї́ни.
Словник української мови у 20 томах
бедуїн —
(араб. бадауїн, множ. від бадауї – житель пустелі) араб-кочівник на Аравійському півострові та в деяких районах Північної Африки.
Словник іншомовних слів Мельничука
бедуїн —
БЕДУЇ́Н див. бедуї́ни.
Словник української мови в 11 томах