Значення в інших словниках
-
безперечно —
безпере́чно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
безперечно —
пр., безумовно, безсумнівно, без сумніву, беззаперечно, безсуперечно, авжеж, нема слова, поза всяким сумнівом; ВСТ. нема сумніву, певна річ, НАПЕВНО, ід. що не кажіть; пор. ЗВИЧАЙНО.
Словник синонімів Караванського
-
безперечно —
[беизпеиречно і беиспеиречно] присл.
Орфоепічний словник української мови
-
безперечно —
1》 Присл. до безперечний. || у знач. присудк. сл. 2》 у знач. вставн. сл. Без сумніву, безсумнівно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
безперечно —
БЕЗПЕРЕ́ЧНО. 1. Присл. до безпере́чний. [Мартіан:] Брат Ізоген довів так безперечно потребу жертви, що і сам я мусив схилити голову (Леся Українка); Зарубинецьку культуру III століття до н. е. лінгвісти визнають за безперечно слов'янську (із журн.
Словник української мови у 20 томах
-
безперечно —
див. безумовно; обов'язково; очевидно
Словник синонімів Вусика
-
безперечно —
ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підсил., БЕЗУМО́ВНО підсил., БЕЗСУМНІ́ВНО підсил., БЕЗ СУ́МНІВУ підсил., ЗВІ́СНО розм.
Словник синонімів української мови
-
безперечно —
БЕЗПЕРЕ́ЧНО. 1. Присл. до безпере́чний. [Мартіан:] Брат Ізоген довів так безперечно потребу жертви, що і сам я мусив схилити голову (Л. Укр., III, 1952, 301); // у знач. присудк. сл. Я казав: "Безперечно, людина Є вінець для створіння всього" (Сам.
Словник української мови в 11 томах
-
безперечно —
Безперечно нар. Безспорно, несомнѣнно.
Словник української мови Грінченка